У 2002 році за справу взявся народний депутат України М. Сятиня. В 2003 році виготовляється проектно-кошторисна документація і в 2004 році починається будівництво газопро­воду-відведення в смт Колочава: прокладається лінійна частина 4,2 км, закуповується апаратура для ГРС вартістю понад мільйон гривень. Залишається будівництво під’їзної дороги, зв’язку, кранових вузлів та проведення врізки і є всі надії, що голубий вогник таки засяє в 2007 у Колочаві-Брадолець, а до кінця десятиліття дійде і до Синевирського озера та Свободи. Однак у 2008—2010 роках фінансування різко обривається і все зупиняється. Прокладається, щоправда, вуличний газопровід, біля будинків стояки, подавай лише газ. А газу немає. 

Ось що повідомив сам Михайло Сятиня: «Вся проблема будівництва газопроводу-відведення для Тереблянської долини в тому, що, по-перше, обслуговувати газопровід у горах важко і ніхто не горить бажанням це робити. Я ж використав усі свої можливості, щоб запустити цей проект. 

По-друге, фінансувати цей проект треба без перерви, тому що зупинка будівництва може призвести до повного знищення всього проекту . Я знайшов різні способи профінансувати цей проект майже на 60 %, основна робота була зроблена. Але зміна влади в 2005 р., а потім у 2006 р. призвела до того, що влада почала дивитися на нього як на політичний проект і бажання завершити його в неї не було. Не було бажання і в депутатів Верховної Ради. 

І хто візьме на себе відповідальність за знищення цього проекту? До того ж є всі підстави говорити таке: апаратура для ГРС вартістю понад мільйон гривень уже не придатна і треба купувати нову. Крім того, кажуть, що труби лінійної частини вже викопуються місцевими «умільцями» і використовуються для власних потреб».