Поетична творчість закарпатського поета Михайла Петровича Хланти привернула увагу багатьох людей, які ретельно слідкують за сучасним літературним процесом. Поряд з новими, нерідко аморальними тенденціями теперішньої української літератури, дозрівають і добрі плоди слова, які несуть людям високу духовність, облагороджують її. Творчість Хланти є саме такою, хоча поет уважно слідкує за модерними літераторами і хтозна який досвід йому це принесе та що навіють думки. Наразі Михайла Петровича називають перспективним закарпатським поетом.

Його перша збірка «Подих гір» побачила світ у 2003 році, хоча вірші почав писати ще у середині дев’яностих років, будучи учнем Колочаво-Брадолецької загальноосвітньої школи. З кожним роком творча майстерність поета удосконалювалась. Особливо ретельно Михайло Петрович почав працювати над своїми творами під час навчання у Закарпатському лісотехнічному технікумі та Національному лісотехнічному університеті, де брав активну участь у літературній студії «Едельвейс». Тоді ж з’явилися перші публікації поезії у пресі, на яку звернули увагу цінителі літератури. Цікаво, що Михайло Хланта писав і на українській, і на російській мові. Власне, поетична збірка «Подих гір» складалося з 12 віршів українською і 15 – російською мовою. «Перша ластівка» засвідчила високий патріотизм колочавського поета до рідної землі, прагнення миру і єдності для українського народу, про що тонким натяком йдеться ось у цій поезії:

Яка різниця – західна чи східна,
Північна чи південна сторона?!
Вони усі для мене – милі, рідні
Й буяє скрізь однакова весна.

Та понад усе Михайло Хланта любить Карпати, які з любов’ю називає «своїми». Про красу, енергію і дух гір він писав у першій своїй збірці, а другу, яка побачила світ у 2007 році, назвав «Карпати – понад Еверест». У цих трьох словах передано не лише зміст книжки, але й особисте ставлення поета до рідних Карпат, адже Михайло Петрович народився і виріс у Колочаві. Цей населений пункт, що овіяний численними переказами про опришка Шугая, оточений високими горами, лісами і полонинами, не міг не вплинути на творчість і професійну діяльність Хланти. До речі, він зараз очолює Негровецьке природоохоронне науково-дослідне відділення Національного природного парку «Синевир».

Ну, що ж. Мене на слові розпинайте,
Свій тяжко у житті несу я хрест.
Воскресну я лише в моїх Карпатах,
Вони для мене – понад Еверест, -

такими словами відкрив Михайло Петрович для читача нові обрії творчості у збірці «Карпати – понад Еверест», до якої увійшло близько сотні віршів. У цій поезії чимало цікавих думок, філософських роздумів та важких реалій, до яких в усі часи поети були чутливими і негайно реагували своїми творами.

«У його поезіях – живий пульс сьогодення, глибока схвильованість, щира сповідальність перед своїм читачем. Його поезії відгукнуться високими думками й почуттями в багатьох серцях», – такими словами про творчість Михайла Петровича відгукнувся його однофамілець, кандидат філологічних наук, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта.

Сьогодні до свого читача Михайло Хланта іде з новою збіркою своїх творів, які йдуть з самої глибини серця поета і проціджені крізь щирість почуттів. Чергова книжка поета «Колоздрики в пучку» недавно побачила світ в ужгородському видавництві «Патент». У ній багато хто впізнає себе, своїх знайомих, почерпне нові враження, життєву мудрість, добрі поради, як ось це:

Подаруйте коханим фіалки,
Бо одвічно жива красота.
Хай усмішка Наталки Полтавки,
Не покине їх ніжні вуста.

Окрім поезії, у даній книзі Михайло Хланта подає на суд читачам й свою прозу, таким чином дебютуючи як прозаїк. Оповідання Михайла Петровича привертають увагу реалістичністю, поетичністю, деталізацією. Вони мають своїх прототипів.

Сьогодні усі нові твори Михайло Хланта зібрав докупи і простягає їх у подарунок читачу, наче букет неповторної краси гірських первоцвітів, котрі у Колочаві називають колоздриками.

Юрій Бабічин.